1. Словник української мови в 11 томах

знобити

ЗНОБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. знобля́ть; недок., перех., розм.

1. рідко. Піддавати дії холоду; простуджувати.

— Нащо ж йому у сирій землі лежати, ніжечки знобити (Григ., Вибр., 1959, 127).

2. безос. Викликати дріж, лихоманити.

◊ Ні зноби́ть, ні грі́є кому, безос.— зовсім байдуже, ніскільки не турбує.

Грицько всміхнувся…— Ну, що тобі до того [як люди живуть між собою], Чіпко? скажи мені, бога ради… Адже тобі від того ні знобить, ні гріє… (Мирний, І, 1949, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знобити — зноби́ти 1 дієслово недоконаного виду піддавати дії холоду; простуджувати розм., рідко зноби́ти 2 дієслово недоконаного виду викликати дріж, лихоманити безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. знобити — -блю, -биш; мн. зноблять; недок., перех., розм. 1》 рідко. Піддавати дії холоду; простуджувати. 2》 безос. Викликати дріж, лихоманити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знобити — Морозити, лихоманити, тіпати, зиміти Словник чужослів Павло Штепа
  4. знобити — ЛИХОМА́НИТИ безос. (про відчуття гарячки), ЗНОБИ́ТИ розм. Рана гноїлась, і Павла лихоманило. Кидався в гарячці і навіть марив (М. Іщенко). Словник синонімів української мови