зобов’язання

ЗОБОВ’Я́ЗАННЯ, я, с.

1. Поставлене перед собою завдання, обіцянка, які неодмінно повинні бути виконані.

Боротьба за перетворення Черкащини в область високої культури землеробства стала їх [хліборобів] головним.. стратегічним зобов’язанням (Ком. Укр., 4, 1967, 49);

Філатов дав зобов’язання на папері, що він більше ніколи не буде земським начальником, і надвечір його відпустили додому (Панч, О. Пархоменко, 1939, 33).

∆ Вступа́ти в зобов’я́зання, юр. — брати на себе певний обов’язок.

Кожний громадянин УРСР і союзних радянських республік має право.. укладати правочини і вступати в зобов’язання (Цив. кодекс УРСР, 1950, 5).

◊ Бра́ти зобов’я́зання див. бра́ти.

2. Грошовий позиковий документ.

Тільки один посаг Катерини може допомогти Безбородькові виплутатись з грошових зобов’язань перед купцями, яким Суліман ручився за нього (Вільде, Сестри.., 1958, 215).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зобов’язання — (англ. оbligation) громадсько-правові відносини між сторонами (особами), які оформлені договором або випливають з дійсного законодавства, у зв’язку з чим одна сторона зобов’язана здійснити на користь іншої сторони певні дії. Економічний словник
  2. зобов’язання — Зобов’я́за́ння, -ння; -за́ння, -за́нь і -за́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)