золотогузка
ЗОЛОТОГУ́ЗКА, и, ж. (Euproctis chrysohoea L.). Білий метелик — небезпечний шкідник садів і лісів.
Золотогузка — досить поширений шкідник дібров степової зони (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 136);
Білий метелик сів і почав вищипувати на кінчику черевця іржаві волосинки — на сонці вони відливали золотом і, напевно, тому цих метеликів звали золотогузками (Ів., Ліс. казки, 1954, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- золотогузка — золотогу́зка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- золотогузка — -и, ж. Білий метелик – небезпечний шкідник садів і лісів. Великий тлумачний словник сучасної мови