золінник
ЗОЛІ́ННИК, а, ч., діал. Золійник.
Бувало, як попотягаєш золінники, то й у грудях болить, і руки неначе не свої,— аж не чуєш (Мирний, І, 1954, 71).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
ЗОЛІ́ННИК, а, ч., діал. Золійник.
Бувало, як попотягаєш золінники, то й у грудях болить, і руки неначе не свої,— аж не чуєш (Мирний, І, 1954, 71).