1. Словник української мови в 11 томах

зопрілий

ЗОПРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зопрі́ти;

// У знач. прикм.

Козак Мамай перетрусив зопрілий сніп соломи в мокрому кутку та й ліг собі на бік (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 85);

По тротуару, підтримуючи руками шаблі, підтюпцем бігли зопрілі поліцаї (Панч, І, 1956,62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зопрілий — зопрі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зопрілий — зіпрілий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зопріти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зопрілий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Словник синонімів української мови