зорина
ЗОРИ́НА, и, ж., рідко. Те саме, що зоря́ 1.
Ось тьохнув щасно соловей — її ж нема! Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить…— А все нема, нема зорини! (Стар., Вибр., 1959, 5);
Щастя й біль єднаєш воєдино, Так, як сонце й гілку молоду, Дай же, дай, любов моя, зорино, Світ пройти, як стежечку в саду! (Мал., Серце.., 1959, 84).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Зорина — Зори́на іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- зорина — див. зірка Словник синонімів Вусика
- зорина — -и, ж., рідко. Те саме, що зоря 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- Зорина — слов.; нов.; від загального іменника зоря. Зоринка, Зоринонька, Зориночка, 3оря (див. ще Зорина). Власні імена людей. Словник-довідник