зориночка

ЗОРИ́НОЧКА, и, ж., рідко. Пестл. до зори́нка.

Яка манісенька лежиш ти у труні, Моя зориночко досвітня, ясна зоре! (Стар., Поет. тв., 1958, 75);

*У порівн. Корабель пливе, аж Дунай реве, А мила сидить, як свіча горить. А дитиночка — як зориночка (Укр.. лір. пісні, 1958, 395).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зориночка — див. дитина Словник синонімів Вусика