зоряно
ЗО́РЯНО. Присл. до зо́ряний.
Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі (Стельмах, Шляхи.., 1948, 119);
Ви [гори Карпати] панам одвіку не корились, Серцем чули дальній шум Дніпра, І над вами зоряно розкрились Прапори свободи і добра (Мас., Сорок.., 1957, 100);
// у знач. присудк. сл.
Ось і гребля. А зоряно так, що, здається, зорями в вічі сипле (Вовчок, VI, 1956, 265);
— Ох, як же зоряно, боже ти мій, як зоряно! — сказав дід Мирон, дивлячись угору на ясне небо, де.. позапалювались густо зірочки (Григ., Вибр., 1959, 218).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зоряно — зо́ряно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- зоряно — Присл. до зоряний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зоряно — Зо́ряно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зоряно — Зо́ряно нар. Много звѣздъ. А зоряно так, що, здається, зорями в вічі сипле. мн. (КС. 1902. X. 148). Словник української мови Грінченка