1. Словник української мови в 11 томах

зосліпу

ЗО́СЛІПУ, присл. Недобачаючи або погано роздивившись.

— Недобачаю, вчора улюблену його склянку фарфорову розбила зосліпу (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 178);

Кури, яких захопило затемнення [сонця] поза домом, повитягали шиї і, розбрівшись в різні боки, натикались зосліпу на зустрічні предмети (Гжицький, У світ.., 1960, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зосліпу — зо́сліпу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. зосліпу — присл. Недобачаючи або погано роздивившись. Великий тлумачний словник сучасної мови