1. Словник української мови в 11 томах

зохотитися

ЗОХО́ТИТИСЯ, о́чуся, о́тишся, док., розм. Виявити охоту, бажання; захотіти.

— Як брат зохотиться, то й прийдемо, — сказала писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 61);

І думала тепер [Мелашка], доручаючи сестрі блискучого гострого серпа: «Хай тільки вона вийде на поле, хай тільки побачить, як люде жнуть, то не втерпить — зохотиться жати» (Л. Янов., І, 1959, 152);

Як вернулась Маруся разом з Василем, то зараз зохотилась платки подавати (Григ., Вибр., 1959, 38);

— Оце ж мед зохотився везти, та дорогою забувся куди: до вас, чи в комору? (Стельмах, Правда.., 1961, 16);

За батька Ремо-Сайфеддіна зохотився бути сам Гасан (Досв., Гюлле, 1961, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зохотитися — зохо́титися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зохотитися — -очуся, -отишся, док., розм. Виявити охоту, бажання; захотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зохотитися — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. зохотитися — Зохотитися, -чуся, -тишся гл. Почувствовать охоту, желаніе. Харьк. у. Зохотився до школи хлопець. Черк. у. Словник української мови Грінченка