1. Словник української мови в 11 томах

зримий

ЗРИ́МИЙ, а, е. Який сприймається зором, видимий; відкритий, приступний для зору.

Кожен квіт, поміж травою зримий, Мені безмежно серце чарував (Рильський, Братерство, 1950, 62);

В імпровізованій п’єсі, окрім зримих дійових осіб, брала участь ще одна незрима — це любов Марії (Вол., Місячне срібло, 1961, 138);

// перен. Відчутний, виразний, помітний.

Гаглоєву треба дати роботу агітатора, щоб він розповів товаришам про те, як зримі риси комунізму з’являються у нашій країні, як боротьба за мир розгорнулася в усьому світі (Собко, Біле полум’я, 1952, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зримий — зри́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зримий — -а, -е. Який сприймається зором, видимий; відкритий, приступний для зору. || перен. Відчутний, виразний, помітний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зримий — ВИ́ДИ́МИЙ (який можна побачити, помітити), ЗРИ́МИЙ. Він завжди останнім і з видимою неохотою кидав її (роботу) (М. Коцюбинський); І видимими і невидимими сльозами оплакувала (Мар'яна) свій гріх (М. Словник синонімів української мови