1. Словник української мови в 11 томах

зрити

ЗРИ́ТИ, зри́ю, зри́єш, док., перех. Риючи, вибиваючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню.

Якби свині крила, вона й небо зрила б (Укр.. присл.., 1955, 177);

— Говори, де зброя, бо як не скажеш — дам своїм молодцям на розправу.. — Кинули її [Ольгу] на землю, давай двір копати. Зрили — яма на ямі (Тют., Вир, 1964, 373);

// перен. Вкрити шрамами, зморшками (перев. обличчя).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрити — зри́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зрити — зрию, зриєш, док., перех. Риючи, вибиваючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню. || перен. Вкрити шрамами, зморшками (перев. обличчя). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зрити — ЗРИ́ТИ див. зрива́ти². Словник української мови у 20 томах
  4. зрити — зри́ти: ◊ зри́ти і́спит → іспит Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. зрити — Ию, -иєш, док., студ. Втекти із занять. Словник сучасного українського сленгу