зростатися

ЗРОСТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗРОСТИ́СЯ, ту́ся, те́шся, док.

1. З’єднуватися в процесі росту, утворюючи одне ціле.

Ой у полі дві тополі докупи зрослися (Чуб., V, 1874, 403);

// Поновлювати свою цілісність у процесі заживання (про зламану кістку, краї рани і т. ін.).

Рана майже не боліла. Балика добре перев’язав її, покривши м’якушкою хліба і павутинням та загорнувши плече кленовою корою, щоб швидше зросталися кістки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 37);

Колись парубки.. розсікли йому навпіл губу. Губа зрослася, але тонюсінький, як ниточка, рівчачок все рівно розділяв її на дві половини (Тют., Вир, 1964, 66);

// Бути з’єднаним на переніссі (про брови).

При світлі забіліло в Мини широке лице, зачорніли товсті брови, котрі зрослись докупи на переніссі, неначе од виска до виска йшов дугою молодий місяць (Н.-Лев., II, 1956, 112);

Світлі брови, що майже зрослися над невеликим тонким носом з ледь помітним горбочком, робили обличчя не суворим, а уважним (Голов., Тополя.., 1965, 9).

2. перен. Ставати нерозривно з’єднаним, зв’язаним з ким-, чим-небудь, невіддільним від когось, чогось.

В тишині, що зросталася з темнотою, здавалися гори з своїми темними безмежними лісами пристановищем для стоїчного спокою (Коб., Вибр., 1949, 307);

Григор Лобода — це ім’я низового вояка, бойова путь якого щільно зросталася з мрією життя і викликала заздрість багатьох батьків та синів Подніпров’я та Побужжя (Ле, Наливайко, 1957, 341);

Злітаючи в небо, він зростається з машиною в єдину живу істоту (Трип., Дорога.., 1944, 32);

Пани і панщина у всьому Зрослись, здавалось, нерозлучно (Фр., X, 1954, 268);

— Не знаєте, як усі мої думки зрослися нерозривно з Вами,— а мій характер не такої конституції, щоб я міг забути (Кол., Терен.., 1959, 141);

// Звикати, прив’язуватися до кого-, чого-небудь; зріднюватися.

Він вперше почув всім тілом, що се обзивалась до нього його земля, що він з нею так зрісся, як з жінкою, з сином, з дочкою (Коцюб., II, 1955, 393);

Він так зрісся з Києвом, він так полюбив його, так знає його, як мало хто із нас, його товаришів, що й народилися, й вік звікували в Києві (Рильський, Веч. розмови, 1962, 18).