зрубувати
ЗРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи.
Ледачіші дівчата тільки вершки зрубували, Оксана ж ні в чому не любила неправди й сапувала як слід, чисто (Л. Янов., І, 1959, 40);
Криком дуба не зрубаєш! (Укр.. присл.., 1955, 222);
Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270);
// Рубаючи, знищувати; вирубувати.
Ми зрубуємо кущі, палимо їх (Коцюб., І, 1955, 203);
— Оті ліси маєш зрубати, землю перекопати, засіяти пшеницею (Калин, Закарп. казки, 1955, 51).
2. Видаляти з поверхні що-небудь, ударяючи чимось гострим.
На колодязях спалахували при місяці льодяні зализні. Вони були міцні і тверді, мов криця і коли господар зрубував їх, то з-під сокири при кожному ударі порскали іскри (Тют., Вир, 1964, 461).
Значення в інших словниках
- зрубувати — зру́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зрубувати — див. рубати Словник синонімів Вусика
- зрубувати — -ую, -уєш, недок., зрубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи. || Рубаючи, знищувати; вирубувати. 2》 Видаляти з поверхні що-небудь, ударяючи чимось гострим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зрубувати — ЗРУ́БУВАТИ (рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи), СТИНА́ТИ, РУБА́ТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (про дерева, ліс). — Док.: зруба́ти, стя́ти, зітну́ти, звали́ти. Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди (С. Словник синонімів української мови
- зрубувати — Зрубувати, -бую, -єш сов. в. зрубати, -баю, -єш, гл. Срубывать, срубить. Кожне дерево зрубують. Єв. Л. III. 9. Зрубай, батеньку, високу яворину, збудуй, батеньку, широку домовину. Чуб. V. 372. Словник української мови Грінченка