1. Словник української мови в 11 томах

зруділий

ЗРУДІ́ЛИЙ, а, е. Який став рудим.

По зруділих стернях, затканих бабиним літом, ми збирали останні квітки (Коцюб., II, 1955, 248);

Де вітер на пустім дворі Жене, як змійку, пил зруділий, Де вдивлені в пекучі небосхили Сидять сивоголові шахтарі, ..Я був отам (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зруділий — зруді́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зруділий — -а, -е. Який став рудим. Великий тлумачний словник сучасної мови