1. Словник української мови в 11 томах

зріднювати

ЗРІ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗРІДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. Робити близькими, дорогими одне одному; міцно зв’язувати, ріднити.

Найголовніше, мені хотілося всіма засобами об’єднати в один міцний колектив і учителів, і учнів. А прогулянки, екскурсії, ігри зближують, зріднюють людей (Збан., Малин. дзвін, 1958, 218);

Приємно було походити по траві босоніж. Це так зріднює тебе з землею! (Руд., Остання шабля, 1959, 416);

Тарас Григорович [Шевченко] багато дбав про те, щоб зріднити народ України з усіма простими людьми на землі (Слово про Кобзаря, 1961, 183);

Мрії зріднили їх, а спільні мандри з отарою в безлюднім присиваськім степу ще більше зблизили, здружили (Гончар, II, 1959, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зріднювати — зрі́днювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зріднювати — Ріднити, споріднювати, обр. братати. Словник синонімів Караванського
  3. зріднювати — -юю, -юєш, недок., зріднити, -ню, -ниш, док., перех. Робити близькими, дорогими одне одному; міцно зв'язувати, ріднити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зріднювати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови