зслизати
ЗСЛИЗА́ТИ і рідко ІЗСЛИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗСЛИ́ЗНУТИ і рідко ІЗСЛИ́ЗНУТИ, ЗСЛИ́ЗТИ і рідко ІЗСЛИ́ЗТИ, зсли́зну́, зсли́зне́ш; мин. ч. зслиз і зсли́зну́в, ла, ло; док.
1. Швидко і непомітно відокремлюватися від чого-небудь, спадати з поверхні чогось; зісковзувати.
Дівча спритно зслизнуло з гілки і залізло в бузняк (Тулуб, Людолови, І, 1957, 169).
2. розм. Безслідно зникати; щезати.
— Починається…— думав Хома. — Отсе він саме починається той час, коли не стає хліба, нема й заробітків, —час журби та горя, коли чоловік хотів би, як муха, зслизнути на зиму (Коцюб., І, 1955, 86);
Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, — Ізслизла, мов лихий злигав (Котл., І, 1952, 158).
Щоб (бода́й) ти (він і т. д.) зслиз! — уживається як лайка, прокльон.
[Лев (сердито воркоче):] Я ледь що вибрався живий на берег, І рибу розгубив… А, щоб ти [Водяник] зслиз! (Л. Укр., III, 1952, 209).
Значення в інших словниках
- зслизати — зслиза́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- зслизати — і рідко ізслизати, -аю, -аєш, недок., зслизнути і рідко ізслизнути, зслизти і рідко ізслизти, зслизну, зслизнеш; мин. ч. зслиз, -ла, -ло і зслизнув, -нула, -нуло; док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зслизати — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови