зсікати
ЗСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗСІ́КТИ, зсічу́, зсіче́ш, док., перех. Рубати на шматки; сікти.
[Олекса:] Та я ж тебе в капусту зсічу, щоб і світа не поганив! (Вас., III, 1960, 17);
// Розсікати.
Торік, колючи тріски, зсікла собі руку, що кров аж ревнула (Вовчок, VI, 1956, 320).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me