1. Словник української мови в 11 томах

зубовий

ЗУБОВИ́Й, а́, е́, спец. Який має зуби (у 2 знач.), із зубами (про деякі машини, частини машин і т. ін.).

Боронують впоперек посівів зубовими, прополювальними або сітчастими боронами (Хлібороб Укр., 4, 1965, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубовий — зубови́й прикметник спец. Орфографічний словник української мови
  2. зубовий — -а, -е, спец. Який має зуби (у 2 знач.), із зубами (про деякі машини, частини машин і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зубовий — Зубовий, -а, -е 1) = зубний. Святий Антонію, зубовий цілителю, поможи мені. Чуб. І. 125. 2) — часник. Обыкновенный чеснокъ съ луковицей, распадающейся на зубки. Вас. 203. Словник української мови Грінченка