1. Словник української мови в 11 томах

зубоскал

ЗУБОСКА́Л, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить сміятися, жартувати або насміхатися; скалозуб, скализуб.

Голос [у Лесі] дрижить, в горлі пересохло. Хотіла вже простягти руку до склянки з водою і побоялася — ще піднімуть на сміх зубоскали (Хижняк, Невгамовна, 1961, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубоскал — зубоска́л іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. зубоскал — див. жартівник; легковажний Словник синонімів Вусика
  3. зубоскал — -а, ч., розм., рідко. Той, хто любить сміятися, жартувати або насміхатися; скалозуб, скализуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зубоскал — Смішко, сміхун, сміхунка, сміхотун, сміхотунка, сміюн, сміюха, сміюшечка, реготун, реготуха, реготушка, реготушечка, див. скалозуб Словник чужослів Павло Штепа
  5. зубоскал — НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Словник синонімів української мови