1. Словник української мови в 11 томах

зужитковувати

ЗУЖИТКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗУЖИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Використовувати, застосовувати.

— В мене стільки охоти, енергії, запалу, мені так хочеться поміряти, зужиткувати свої сили, розмахнути крильми (Коб., III, 1956, 14);

Експлуататор бачить [в гуцулах] лиш матеріал для визиску, бездушний інвентар, брудне narz&́281;dzie pracy [знаряддя праці], котре треба зужиткувати до останку (Хотк., II, 1966, 386).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зужитковувати — зужитко́вувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зужитковувати — -ую, -уєш, недок., зужиткувати, -ую, -уєш, док., перех., розм. Використовувати, застосовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зужитковувати — ВИКОРИСТО́ВУВАТИ (брати що-небудь із користю, для власних вигод), КОРИ́СТУВА́ТИСЯ чим, з чого, ВЖИВА́ТИ (УЖИВА́ТИ) чого, ЗАСТОСО́ВУВАТИ, ПОСЛУГО́ВУВАТИСЯ чим, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, СПОЖИВА́ТИ рідше, ПОСЛУГУВА́ТИСЯ чим, рідше... Словник синонімів української мови