1. Словник української мови в 11 томах

зумисне

ЗУМИ́СНЕ, присл., діал. Навмисне.

Погонич зумисне гнав коні з усієї сили (Н.-Лев., III, 1956, 204);

Він зумисне трохи раніше зачинив свою крамницю, щоб мати час усе доглянуть (Коцюб., II, 1955, 135);

З високого наддеснянського валу видно, як стеляться долом дрімучі ліси. Чорні, безкраї, ідуть і йдуть у далечінь, до самого небосхилу. Немов зумисне обступили Чернігів (Міщ., Сіверяни, 1961, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зумисне — зуми́сне прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. зумисне — див. навмисно Словник синонімів Вусика
  3. зумисне — присл., діал. Навмисне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зумисне — НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм. Словник синонімів української мови
  5. зумисне — Зуми́сне, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. зумисне — Зумисне нар. Умышленно, нарочно. Всі гори були ніби зумисне заквітчані зеленим деревом. Левиц. Пов. 4. Словник української мови Грінченка