зупинений
ЗУПИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зупини́ти.
Панас Юрійович сіпнув головою, наче кінь, зупинений на бігу (Жур., Звич. турботи, 1960, 22);
Дніпро, бетоном зупинений, Напружує силу води (Дор., Серед степу.., 1952, 51);
// зупи́нено, безос. присудк. сл.
Мотори заглушено, агрегати зупинено, на всій дільниці робіт — тиша та цвірчання цикад (Гончар, Тронка, 1963, 286).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me