зухвалець

ЗУХВА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Зухвала людина.

— Ви скажіть сьому зухвальцю, Що тепер настав день суду (Л. Укр., І, 1951, 384);

Очі всіх шукають маленького зухвальця, що дозволив собі насміятися із старших (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зухвалець — зухва́лець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зухвалець — див. грубий; задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
  3. зухвалець — -льця, ч. Зухвала людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зухвалець — I. НАХА́БА (той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), ЗУХВА́ЛЕЦЬ, НАХА́БНИК рідко, БЕЗЧЕ́ЛЬНИК діал.; ХАМ зневажл., лайл., ХАМЛО́ підсил., ХАМЛЮ́ГА підсил., ХАМУ́ЛА підсил. (той, хто поводиться безцеремонно, з викликом, грубо). Словник синонімів української мови