1. Словник української мови в 11 томах

зцілитель

ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто зціляє від хвороби; цілитель.

Звістка про лікаря — зцілителя тварин швидко облетіла господарства й села (Хлібороб Укр., 12, 1963, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зцілитель — зціли́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зцілитель — -я, ч. Той, хто зціляє від хвороби; цілитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зцілитель — ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОР розм., ЕСКУЛА́П жарт. заст., ЛІЧЕ́ЦЬ заст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Л зневажл. (поганий лікар). Словник синонімів української мови