зціплений

ЗЦІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зці́пити.

Очі йому від знемоги закрилися, зуби зціплені, вид — страшний, грізний (Мирний, II, 1954, 65);

Бідна мати.. сумно дивилася, сидячи на лавці. Безмовне горе тремтіло в її очах і в міцно зціплених устах (Довж., І, 1958, 220);

Обличчя [дівчини] було бліде, худі руки зціплені і міцно притулені до грудей (Гр., II, 1963, 63);

Помічник налив собі склянку горілки, одним замахом випив її, потім скинув піджак, засукав рукава і почав бігати по кімнаті, вимахуючи зціпленими кулаками (Вас., Незібр. тв., 1941, 181).