1. Словник української мови в 11 томах

зчудування

ЗЧУДУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. зчудува́тися.

— Це справді ви, Орядин? — А я, я! — відповів цей, обзираючись з немалим зчудуванням і мов немило вражений (Коб., І, 1956, 151);

Підніс [Демидов] ногу і на велике своє зчудування замітив, що підошва черевика вже зовсім протерлася, діра трохи не наскрізь (Мак., Вибр., 1954, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зчудування — зчудува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. зчудування — -я, с. Стан за знач. зчудуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зчудування — ЗДИВУВА́ННЯ (почуття, стан людини, викликані сильним враженням від чогось незвичайного, дивного, незрозумілого), ПО́ДИВ, ЗДИВО́ВАННЯ, ЗЧУДУВА́ННЯ, ДИВУВА́ННЯ рідше, ЗАЧУДО́ВАННЯ (ЗАЧУДУВА́ННЯ) підсил., ДИВОВИ́ЖА розм., ЗДУМІ́ННЯ діал. Словник синонімів української мови