зімкнений

ЗІ́МКНЕНИЙ, ЗІ́МКНУТИЙ а, е.

1. Дієпр пас. мин. ч. до зімкну́ти.

Серед безлічі зімкнених в один ланцюг думок з’являється іноді якась спасенна іскра і спопеляє все, .. що сковувало тіло (Міщ., Сіверяни, 1961, 105);

Перепел зупинив коня, пальцями вільної руки розціп свої зімкнуті від задуми крилаті брови (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 12);

Вже не тужу я за тобою, Та снишся далі ти мені. Уста вже зімкнуті журбою (Павл., Бистрина, 1959, 220).

2. у знач. прикм. Який зімкнувся, з’єднався (перев. краями, кінцями).

Високі врожаї можна одержувати в садах з добре розвинутими зімкнутими кронами [дерев] (Хлібороб Укр., 9, 1968, 31).

Зі́мкнені (зі́мкнуті) ла́ви (ряди́):

а) (військ., спорт.) лави з максимально зменшеною дистанцією між людьми в лавах і між лавами.

Підрозділи.. ішли заповненими, зімкнутими рядами (Гончар, III, 1959, 429);

б) лави людей, об’єднаних спільною метою.

Як живий з живими і нині стоїть наш Горький у зімкнених лавах могутнього табору борців за мир (Рад. Укр., 17.VI 1951, 3).