зір

ЗІР, зо́ру, ч.

1. Одно з п’яти почуттів, органом якого є око.

Найбільшої уваги потребує орган зору, бо видиме сприймання світу відбувається тільки за його допомогою (Шк. гігієна, 1954, 61);

У колибі було темно; на превелику силу, натуживши зір, здолав я розгледіти своїх товаришів (Коцюб., І, 1955, 178);

Гордій Макарович в останні роки мав уже ненадійний зір, і це не могло гарантувати його від небажаних випадковостей (Гур., Новели, 1951, 54);

// Здатність бачити.

Коли зір і розмисел сяк-так повертають до Юри, він, нарешті, бачить своїх друзів і ворогів (Смолич, II, 1958, 55);

Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (Стельмах, II, 1962, 8).

2. Спрямованість очей на кого-, що-небудь; погляд.

[Матка:] Є така тут круча глибоченна, чорна, не світить туди місяць і не блищать зорі, не падав зір людських очей… (Вас., III, 1960, 497);

Зір його спинився на принесених вінках повноколосої пшениці (Кач., Вибр., 1953, 255);

*Образно. Глибоким зором і пером тонким він [М. Коцюбинський] слугував народові своєму (Рильський, II, 1960, 89).

◊ Ба́чити вну́трішнім зо́ром що — відчувати що-небудь.

Захоплюючись мріяннями, Федотов зривався з ліжка і образно демонстрував те, що бачив внутрішнім зором (Моє життя в мист., 1955, 110);

Втопи́ти зір див. втопи́ти;

Глибо́кий зір див. глибо́кий;

Оки́нути (огля́нути, змі́ряти і т. ін.) зо́ром кого, що — охопивши повністю поглядом, подивитися уважно на кого-, що-небудь.

Майор окинув зором місцевість (Дмит., Обпалені.., 1962, 126);

— До мене їдете? — запитав він і бистрим зором оглянув наші човни (Досв., Вибр., 1959, 421);

Високос теплим зором зміряв Стецюкову постать (Рибак, Зброя.., 1943, 206);

Скі́льки сяга́в (сягне́, огля́не і т. ін.) зір — дуже далеко.

Повний місяць осявав океан хребтів, що розходились у всі боки, скільки сягав зір (Гончар, III, 1959, 124).

3. Те саме, що о́чі.

Марчевському враз запекло в грудях, у горлі; затуманився зір (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 141).

◊ Відво́дити (відвести́) зір — те саме, що Відво́дити (відвести́) о́чі ( див. відво́дити).

Дружина почервоніла, відвела від нього [Данила ] зір (Стельмах, II, 1962, 251);

Звеселя́ти (звесели́ти) зір див. звеселя́ти;

Красува́ти зір див. красува́ти;

Поле зору:

а) простір, який можна охопити поглядом.

Я з цікавістю розглядав птаха. Та він змахнув дужими крильми і впав до землі, немов здутий вітром. Я відразу загубив його з поля зору (Хор., Ковила, 1960, 4);

Хвиля кидала кораблі, і берег гойдався перед ними, тікаючи з поля зору далекомірників (Кучер, Чорноморці, 1956, 56);

б) коло чиїхось інтересів, турбот, уваги.

Справа навчання працюючої молоді завжди має бути в полі зору обкомів, райкомів партії (Рад. Укр., 28.VIII 1959, 1);

Випада́ти з по́ля зо́ру див. випада́ти;

То́чка (кут) зо́ру — певний погляд на що-небудь, особисте ставлення до чогось.

Багато спеціалістів дотримуються тієї точки зору, що хвіст і плавці є основним рушієм дельфінів та інших китоподібних (Знання.., 1, 1966, 6);

З то́чки зо́ру; Під куто́м зо́ру — з погляду кого-, чого-небудь, з того чи іншого боку.

Комуніст-ленінець кожний вчинок, кожний крок у своїй діяльності розцінює з точки зору інтересів партії і народу, інтересів соціалістичної держави (Ком. Укр., 8, 1964, 41);

Звичайно, з точки зору старого кавалериста Катерина робила багато помилок (Руд., Остання шабля, 1959, 227);

Марксизм-ленінізм художник засвоює для того, щоб розглядати явища дійсності, суспільства, самого мистецтва під кутом зору діалектичного та історичного матеріалізму (Рад. літ-во, 3, 1958, 21);

Чарува́ти зір див. чарува́ти.