зітканий
ЗІ́ТКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зітка́ти.
Ця сорочка в нього зіткана з найтонших ниток, які могла вивести його Докія (Стельмах, II, 1962, 175);
З-під віночка білих квіточок хвилею спадала аж до землі пелена, зіткана буцім з павутини (Стор., І, 1957,372);
*Образно. Співали дівчата, і злагоджена, сумовита пісня, зіткана з одних жіночих голосів, звучала особливо проникливо і хвилююче… (Ряб., Жайворонки, 1957, 59);
// зі́ткано, безос. присудк. сл.
*Образно. З яких скорбот, з яких страждань Нам зіткано життя! (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 105).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me