зітхнутися

ЗІТХНУ́ТИСЯ, не́ться, док., безос. Однокр. до зітха́тися.

Цей дотеп не розвеселив, а ще більше запечалив Марію, аж зітхнулося в чужій оселі (Стельмах, І, 1962, 309).

Ві́льно (поле́гшено, щасли́во і т. ін.) зітхну́лося (зітхне́ться), безос.— настало (настане) полегшення від турбот, тривоги і т. ін.

Пішла собі старенька додому. Галі наче легко зітхнулося. Усі їй мішали (Вовчок, І, 1955, 155);

В кімнаті ніби полегшено зітхнулося всім. Повеселішали, загомоніли (Гончар, II, 1959, 399);

— Скільки прекрасних людей у боях з ворогами народу погинуло, скільки крові й поту пролито, щоб усьому трудящому світові вільно зітхнулось… (Мур., Бук. повість, 1959, 133).