1. Словник української мови в 11 томах

кабала

КАБАЛА́, и́, ж.

1. У Київській Русі та Московській державі XIV-XVIII ст.— боргове зобов’язання (з XVI ст. у письмовій формі), що призводило до особистої залежності боржника від позикодавця.

2. Особливий вид рабства на Русі в XIV-XVI ст.— довічна залежність, що поставала внаслідок боргового зобов’язання.

Прагнення придбати знаряддя виробництва, яких бракувало, або худобу примушувало смерда йти в кабалу до феодала (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448).

3. Повна залежність; гніт, поневолення.

Без союзу з міськими робітниками ніколи не визволиться сільська біднота від усякої кабали.. (Ленін, 6, 1949, 360);

Він був ковалевим челядником і власної хати не мав, а жив у кабалі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 516).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кабала — кабала́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кабала — Кабала. Ворожба на картах з метою передбачити майбутнє. Бесіду з моєю сусідкою, се є ясноволосою красавичкою, розпочав я про кабалу, котрій она перед обідом так цікаво приглядала ся. Українська літературна мова на Буковині
  3. кабала — (залежність) кормига, рабство, ярмо, неволя, кайдани, поневолення; (містичні уявлення) кабалістика. Словник синонімів Караванського
  4. Кабала — Це жидівська св. книга Словник чужослів Павло Штепа
  5. кабала — I -и, ж. 1》 У Київській Русі та Московській державі 14-18 ст. – боргове зобов'язання (з 16 ст. у письмовій формі), що призводило до особистої залежності боржника від позикодавця. 2》 Особливий вид рабства на Русі в 14-16 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кабала — каба́ла ворожіння на картах (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кабала — Теософський напрям в юдаїзмі; розвинувся в XII-XIV ст., гол. чином, серед євреїв Іспанії; витоки у містичній традиції юдаїзму; спирався на теорії еманації, місіонізму, магії чисел і відшукування в Біблії прихованого сенсу; гол. твір Зогар; редукування... Універсальний словник-енциклопедія
  8. кабала — РА́БСТВО (суспільний лад, який ґрунтується на рабоволодінні); КАБАЛА́ (на Русі в XIV-XVІ ст.). Тепер величність фараони згинули, тільки рабство зосталось (Леся Українка). — Пор. нево́ля. Словник синонімів української мови
  9. кабала — Кабала́, -ли́, -лі́ (неволя) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кабала — Кабала, -ли ж. Гаданіе по картамъ. Желех. класти кабали. Гадать но картамъ. Желех. Словник української мови Грінченка