кабінка

КАБІ́НКА, и, ж. Зменш. до кабі́на.

І я влетів з трояндами в кабінку, Де усміхався приязно ліфтер (Рильський, II, 1960, 225);

Вони зайняли окрему кабінку поближче до естради (Донч., V, 1957, 282).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кабінка — кабі́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кабінка — -и, ж. Зменш. до кабіна. Великий тлумачний словник сучасної мови