кавалерія

КАВАЛЕ́РІЯ, ї, ж. Кінне військо; кіннота.

Замолоду служив я.. в кавалерії (Стор., І, 1957, 116);

За тиждень вони дійшли б, мабуть, і під Львів та попросилися в червону кавалерію панів бити (Козл., Ю. Крук, 1957, 349).

∆ Легка́ кавале́рія — кіннота з легко озброєних вояків на швидкохідних конях.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кавалерія — кавале́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
кавалерія — Кінне військо, кіннота. Словник синонімів Караванського
кавалерія — -ї, ж. Кінне військо; кіннота. Легка кавалерія — кіннота з легко озброєних вояків на швидкохідних конях. Великий тлумачний словник сучасної мови
кавалерія — Кіннота Словник чужослів Павло Штепа
кавалерія — кавале́рія (франц. cavalerie, італ. cavalleria, від лат. caballus – кінь) кіннота, один з родів сухопутних військ; в арміях більшості країн світу існувала до 50-х pp. 20 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
кавалерія — КІННО́ТА, КАВАЛЕ́РІЯ, КОМО́ННИЦЯ заст. Колони партизанських загонів з обозом та кіннотою розтяглися на багато кілометрів (П. Воронько); Дійсну військову службу він служив у кавалерії (В. Кучер); Пан підкоморій дав останній свій наказ, І рушила вперед комонниця ураз (переклад М. Рильського). Словник синонімів української мови
кавалерія — Кавале́рія, -рії, -рією; -ле́рії, -рій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кавалерія — Кавалерія, -рії ж. 1) Кавалерія. З молоду служив я в воєнній, в кавалерії ще. Стор. 2) Орденъ. Дав звістку, що почепили йому кавалерію. Стор. Словник української мови Грінченка