кавкати
КА́ВКАТИ, аю, аєш і КАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Видавати звуки, схожі на «кав-кав».
Ніколи не хотілося Піхтіреві так сміятись.. Садять у боки, в спину,— він кавкає, пирскає, проте вдержати реготу.. не може (Вас., І, 1959, 167);
Добравшись [до баклаги], Дорош п’є воду жадібно, довго, вона кавкає в горлі і з глухим стукотом падає в груди (Тют., Вир, 1964, 321);
// Вищати, пищати.
Немовлятко кавчало [від болю].. і тим кавчанням зачіпало болізні [болючі] струни материного серця (Мирний, І, 1954, 53);
// Каркати.
Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (Номис, 1864, № 2978);
Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавчать.. Всіма голосами (Г.-Арт., Байки.., 1958, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кавкати — ка́вкати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- кавкати — -аю, -аєш і кавчати, -чу, -чиш, недок., розм. Видавати звуки, схожі на "кав-кав". || Вищати, пищати. || Каркати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кавкати — КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо — кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ (КРУ́КАТИ рідше), КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИ розм., КАВЧА́ТИ розм. (про ворон). — Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути (кру́кнути), кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В. Словник синонімів української мови
- кавкати — Кавкати, -каю, -єш гл. Кричать по вороньему. Кавкає як ворона, а хитрий як чорт. Ном. № 2978. Аби чим кишку напхати, щоб не кавкала. Ном. № 12171. Словник української мови Грінченка