казковий

КАЗКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до ка́зка 1; пов’язаний з казками.

Особливо широко розвинена казкова традиція на Закарпатті (Літ. Укр., 8.III 1966, 3);

// Згадуваний у казках.

Бійці йшли безшумно, немов тіні. Здавалося, що вони, як ті казкові чарівники, пливли на хвилях туману (Кач., Вибр., 1947, 151);

// Надзвичайний, дивний, таємничий.

Все те місце.. було незвичайно гарне та веселе! неначе то був казковий зачарований палац серед лісу (Н.-Лев., І, 1956, 161);

Сонце вже заходило, і гори востаннє засвітилися легким ажурним золотом.. Полиск оголених скель, барвисті яруси лісів, гірські виселки з вузькими й високими, як тереми, дерев’яними будинками трансільванців — все поєднувалось у картину, що вражала своєю казковою мальовничістю (Гончар, III, 1959, 173).

2. Дуже великий, надзвичайний.

На трудящих припадає все менше й менше тих благ, які вони самі виробляють, а монополістичні прибутки з казковою швидкістю зростають рік у рік (Наука.., 2, 1960, 9);

Комахи демонструють казкову здатність виробляти захист проти отруйних речовин (Наука.., 6, 1968, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. казковий — казко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. казковий — (неймовірний) ДИВНИЙ, фантастичний, мітичний, нереальний таємничий, незвичайний; (- міру вияву) страшенний, нечуваний, надзвичайний <н. швидкість>. Словник синонімів Караванського
  3. казковий — див. небувалий; хороший Словник синонімів Вусика
  4. казковий — [казковией] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. казковий — -а, -е. 1》 Прикм. до казка 1); пов'язаний з казками. || Згадуваний у казках. || Надзвичайний, дивний, таємничий. 2》 Дуже великий, надзвичайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. казковий — казко́ве ца́рство, нар.-поет. Дивовижно гарне місце з незвичайним рослинним та тваринним світом. Ми їздили туди (в гроти). Лягали на дно човна і за хвилину опинялися в казковому царстві (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  7. казковий — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  8. казковий — Казко́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. казковий — Казковий, -а, -е Сказочный. Желех. Кулишъ. Словник української мови Грінченка