каламутно
КАЛАМУ́ТНО. Присл. до каламу́тний.
На столі каламутно біліли дві порожні тарілки (Коцюб., II, 1955, 366);
// у знач. присудк. сл.
На серці в неї було каламутно (Гур., Життя.., 1954, 278).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me