калачики
КАЛА́ЧИКИ, ів, мн.
1. Багаторічна рослина родини мальвових із рожевими або червоними квітками.
Воли,.. де не вздрять калачики або ромен і усякий бур’янець, то там і пасуться… (Кв.-Осн., II, 1956, 172);
Від економії залишилось непривітне згарище, а хутко й воно заросло лободою та густими калачиками (Мик., II, 1957, 174).
2. Хатні квіти; герань.
У багатьох вікнах цвітуть калачики (Шиян, Вибр., 1947, 22);
На високих зелених столиках квіти — тут і калачики, і айстри, і колючі химерні кактуси (Донч., IV, 1957, 374).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- калачики — кала́чики множинний іменник рослина Орфографічний словник української мови
- калачики — -ів, мн. 1》 Багаторічна рослина родини мальвових із рожевими або червоними квітками. 2》 Хатні квіти; герань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- калачики — ПЕЛАРГО́НІЯ (декоративна напівкущова рослина з пухнастими квітами); ГЕРА́НЬ, КАЛА́ЧИКИ мн. (народні назви цієї рослини). Пташня обсіла вазони пеларгонії на вікнах (Ірина Вільде); На вікнах стояли вазони герані (І. Нечуй-Левицький); У багатьох вікнах цвітуть калачики (А. Шиян). Словник синонімів української мови