калоші

КАЛО́ШІ, ло́ш, мн. (одн. кало́ша, і, ж.). Взуття (переважно гумове), що надівають поверх звичайного, щоб зберегти його від вологи тощо.

У сінях заметались люди! Той шубу віддає лакузі. Калоші другий з ніг скида… (Мирний, V, 1955, 286);

Іде він.., не забуваючи натягти м’які калоші на черевики (Фр., II, 1950, 377);

Павло, сапаючи, взувався. Чоботи зсохлися і не налазили. Тоді Явдоха кинула старі калоші (Тют., Вир, 1964, 368).

◊ Посади́ти в кало́шу кого — поставити когось у дуже незручне становище.

Аж нетерпеливився [Павлусь] — в класі ще хлопцям розповісти і в дворі теж. От посадить Славку в калошу, задаваку (Головко, II, 1957, 268);

Сі́сти в кало́шу — зазнати невдачі в чому-небудь; потрапити в дуже незручне становище.