1. Словник української мови в 11 томах

кально

КА́ЛЬНО, розм. Присл. до кальни́й;

// у знач. присудк. сл.

Снігу нема, і води нема, і у полі не кально, а сухісінько усюди (Кв.-Осн., II, 1956, 144);

— І росяно, і кально, скрізь калюжі,— Погано та ще й дуже (Гл., Вибр., 1951, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кально — ка́льно присудкове слово брудно; заболочено незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. кально — розм. Присл. до кальний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кально — Ка́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кально — Кально нар. Грязно. Ой шинкарочко Ганно, чого в тебе в сінях кально? То бурлаченьки були і горілочку пили: вони танці водили, вони грязі наносили. н. п. см. кално. Словник української мови Грінченка