1. Словник української мови в 11 томах

каменувати

КАМЕНУВА́ТИ, у́ю, ує́ш, недок., перех., заст. Бити кого-небудь камінням.

Старці і книжники грізно накинулись Каменувати тебе (Фр., X, 1954,79);

[Йоганна:] Каменувати мене ти можеш, та не маєш за що (Л. Укр., III, 1952, 161).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каменувати — каменува́ти дієслово недоконаного виду арх. Орфографічний словник української мови
  2. каменувати — див. бити; карати Словник синонімів Вусика
  3. каменувати — -ую, -уєш, недок. Закидати, побивати камінням за скоєні злочини чи гріхопадіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. каменувати — Каменува́ти, -ну́ю, -ну́єш кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. каменувати — Каменува́ти, -ну́ю, -єш гл. Побивать камнями. Єрусалиме, що каменуєш посланих до тебе. Єв. Л. XIII. 34. Словник української мови Грінченка