каное
КАНО́Е, невідм., с. Невеликий спортивно-прогулянковий човен, у якому гребуть незакріпленим веслом, стоячи на одному коліні.
Республіканські змагання з веслування на байдарках і каное входили до програми Спартакіади Української РСР 1956 року (Спорт.., 1958, 63).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каное — кано́е іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- каное — невідм., с. Невеликий спортивно-прогулянковий човен, у якому гребуть незакріпленим веслом, стоячи на одному коліні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каное — кано́е (англ. canoe, від ісп. canoa, з карибської) 1. Човен у багатьох індійських племен Північної Америки. 2. Безкочетний гребний спортивний, туристський або господарсько-побутовий човен з одним лопатоподібним веслом. Словник іншомовних слів Мельничука
- каное — Ескімоський човен (остов із китового вуса або кісток кита, обшитий шкурами тюленів), також човен індіанців району Вел. Озер (остов із ялиці, вкритий березовою корою). Універсальний словник-енциклопедія