1. Словник української мови в 11 томах

капотіти

КАПОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Підсил. до ка́пати.

Дощик, дощик Аж із стріхи капотить (Укр.. лір. пісні, 1958, 168);

З квача капотіла фарба і лишала на білому закуреному тротуарі зелену доріжку (Л. Укр., III, 1952, 605);

Назустріч — мій хазяїн.. в добротних юхтових чоботях, з яких аж капотів дьоготь (Збан., Любов, 1957, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капотіти — капоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. капотіти — див. лити; падати Словник синонімів Вусика
  3. капотіти — -тить, недок. Підсил. до капати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. капотіти — КРА́ПАТИ (падати, литися краплями), КРАПОТІ́ТИ підсил., КА́ПАТИ, КАПОТІ́ТИ підсил., КА́НУТИ розм.; СКРА́ПУВАТИ, СКА́ПУВАТИ (з чогось); НАКРАПА́ТИ (рідкими краплями). ЛЯ́ПАТИ, ЛЯПОТІ́ТИ підсил. (перев. видаючи певний звук); ЦЯ́ПАТИ діал., ЦЯПОТІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. капотіти — Капоті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. капотіти — Капотіти, -почу, -тиш гл. Капать сильно, часто. Дощик, дощик аж із стріхи капотить. н. п. Затулила руками очі, а сльози між пучки так і капотять. К. ЧР. 129. Піт так і капотить із лоба. Словник української мови Грінченка