1. Словник української мови в 11 томах

капрал

КАПРА́Л, а, ч. Із середини XVII до середини XIX ст.— військове звання молодшого командного складу в російській армії та в арміях деяких інших країн, а також особа, що мала це звання.

Офіцер, покликавши до себе двох капралів, задзвонив до брами (Фр., VI, 1951, 349);

Біля вагона стояло кілька жовнірів, слухаючи наказ капрала (Досв., Вибр., 1959, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капрал — капра́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. капрал — -а, ч. У російській армії від середини 17 до середини 19 ст. та в арміях деяких інших країн – військове звання молодшого командного складу, а також особа, яка має це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. капрал — капра́л (франц. caporal) військове звання молодшого командного складу в деяких іноземних арміях (у США, Великобританії, Франції, Італії та ін.). З 17 ст. до 1-ї половини 19 ст. існувало в російській армії. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. капрал — Капра́л, -ла; -ра́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)