капризний

КАПРИ́ЗНИЙ а, е.

1. Примхливий, вередливий, з постійними забаганками, капризами (у 1 знач.); забагливий, комизистий.

Вона була капризна, палка, сентиментальна і стара (Коцюб., І, 1955, 408);

Боюся тільки, як би не набриднути Ліді за це літо.., хоч я і не дуже капризна на літні домівки й комфорти (Л. Укр., V, 1956, 149);

Раніше весела й життєрадісна, вона [дитина] стає лякливою, капризною й дразливою (Хвор. дит. віку, 1955, 123);

// Який виражає каприз (у 1 знач.); зумовлений капризом.

Маріка відвертається капризним рухом (Хотк., II, 1966, 406);

Капризний вираз обличчя; Капризний голос.

2. перен. Повний несподіванок, випадковостей; непевний, нестійкий.

Дуже капризна річ плавуча міна,— кажуть матроси (Ю. Янов., II, 1958, 33);

Капризна погода; Капризна зима.

3. перен. Химерний, вигадливий.

Се вони [жайворонки], невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню. Дзвінку, металеву й капризну, так що вухо ловить і не може зловити її переливів (Коцюб., II, 1955, 231).