1. Словник української мови в 11 томах

каре

КАРЕ́, невідм., с. Бойове шикування піхоти у формі чотирикутника; застосовувалося з XVIII ст. переважно для відбиття кавалерійських атак.

Після того [присяги прапорові] полк знову вишикувався в каре, командир з комісаром стали поруч на поличку тачанки (Смолич, V, 1959, 652);

Тричі налітали дроздовці на це маленьке каре, ..але щоразу на землю падала більшість вершників (Панч, II, 1956, 443);

// Про те, що має форму чотирикутника.

У центрі площі утворилося раптом невелике каре з червоних прапорів та трибуна з стола і двох скриньок для промовця (Козл., Ю. Крук, 1957, 527);

Під останні такти музики вони [дівчата] утворюють каре (Мист., 4, 1960, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каре — каре́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. каре — невідм., с. Бойове шикування піхоти у формі чотирикутника; застосовувалося з 18 ст. перев. для відбиття кавалерійських атак. || Про те, що має форму чотирикутника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каре — (військ.) чотирокутник Словник чужослів Павло Штепа
  4. каре — каре́ (франц. carre, букв. – квадрат) 1. У 17 – 19 ст. бойове шикування піхоти у вигляді чотирикутника (фронтом назовні), головним чином для відбивання атак кінноти. 2. Те, що має форму чотирикутника. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. каре — Каре́ (фр.) не відм. (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. каре — (фр. — квадрат) Будівля з чотирикутним у плані великим внутрішнім двором. Архітектура і монументальне мистецтво