карели
КАРЕ́ЛИ, ів, мн. (одн. каре́л, а, ч.; каре́лка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Карельської АРСР.
На півночі й північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами — предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (Іст. СРСР, І, 1957, 23);
За Югом, за молодшим сином, особливо сильною була туга старої карелки (Шиян, Переможці, 1950, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карели — -ів, мн. (одн. карел, -а, ч.; карелка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Карелії. Великий тлумачний словник сучасної мови