1. Словник української мови в 11 томах

карлуватий

КАРЛУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що карликува́тий.

Перед самим проходом стояв насторч величезний кам’яний стовп.., оброслий папороттю та карлуватими берізками (Фр., VI, 1951, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карлуватий — див. низький Словник синонімів Вусика
  2. карлуватий — -а, -е, розм. Те саме, що карликуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. карлуватий — Карлува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. карлуватий — Карлуватий, -а, -е Приземистый. Словник української мови Грінченка