1. Словник української мови в 11 томах

картання

КАРТА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. карта́ти.

Розв’язання цих проблем у кіно я мислю собі в основному не через картання пороків, вад, а головно через позитивний приклад (Довж., III, 1960, 206);

Не слід забувати, що ствердження реальної краси може бути не тільки в уславленні, але й у гнівному картанні того, що спотворює її велич (Вітч., 10, 1963, 203).

2. Гострий докір, лайка; кара (у 1 знач.), мука.

Де тільки нагороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь (Л. Укр., І, 1951, 241).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. картання — карта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. картання — -я, с. 1》 Дія за знач. картати. 2》 Гострий докір, лайка; кара (у 1 знач.), мука. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. картання — ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм. Словник синонімів української мови