кентавр

КЕНТА́ВР, а, ч. У грецькій міфології — істота з кінським тулубом і людською головою та грудьми.

Улюблені сюжети грецької пластики — фавни, сирени, кентаври (Фр., XVI, 1955, 294);

Кентавр — міфічна істота — напівлюдина, напівкінь, відображена переважно в барельєфах етруських, грецьких і римських, а інколи і в скульптурних прикрасах епохи Ренесансу (Архіт. Рад. Укр., 10, 1939, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кентавр — кента́вр іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кентавр — Півлюдина-півкінь, див. центавр Словник чужослів Павло Штепа
  3. кентавр — -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – істота з кінським тулубом і людською головою та грудьми. 2》 астр. Сузір'я Південної півкулі неба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кентавр — КЕНТА́ВР, а, ч. У грецькій міфології – істота з кінським тулубом і людською головою та грудьми. Улюблені сюжети грецької пластики – фавни, сирени, кентаври (І. Франко); Ми не знаємо науки кентавра Хірона. Словник української мови у 20 томах
  5. кентавр — кента́вр (грец. Κένταυρος) 1. У давньогрецькій міфології химерна істота, напівлюдина-напівкінь. 2. астр. Сузір’я Південної півкулі неба. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кентавр — кентавр (кентавреса) (грец. — вбиваючий биків) Зображення міфічної напівлюдини-напівконя, яке було дуже поширеним у старогрецькому монументальному мистецтві (синонім — центавр). Візантійці показували кентаврес у короні поруч з птахами сиренами. Архітектура і монументальне мистецтво